Транскордонне Полісся

Полісся – це обширний регіон, що тягнеться з Польщі через Білорусію й Україну аж до Росії. У ньому є унікальні для Європи природні і культурні ресурси. Ландшафт Полісся формують, перш за все, торф’яники, болота і річки. Крім цього, зачаровує надзвичайна атмосфера поліського села, не знищеного впливом Заходу.

Для потреб проекту “Створення інформаційного комплексу у сфері транскордонного екологічного туризму у Єврорегіоні Буг” територію Полісся звужено до його транскордонного фрагменту:

• Польська частина Полісся (Люблінське воєводство): частина холмського повіту, повністю ленчинський, парчевський і влодавський повіти, окремі ґміни бяльського і любартовського повітів;
• Українська частина Полісся: частина Волинської області (Ківерцівський, Камінь-Каширський, Ковельський, Любешівський, Любомльський, Маневицький, Ратнівський, Рожищенський, Старовижівський, Шацький, Турійський райони);
• Білоруська частина Полісся: частина Брестської області (Брестський, Дрогичинський, Кобринський, Малоритський і Жабинківський райони).

Як польська, так і білоруська та українська частини Полісся дуже привабливі з туристичної точки зору. Перш за все, вони відзначаються багатими природними ресурсами, які доповнюють історико-культурні пам’ятки і ресурси масової культури.

У польській частині особливої уваги заслуговує Транскордонний біосферний заповідник “Західне Полісся”, який входить до програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”, і Поліський національний парк. А ще, декілька ландшафтних парків (Собіборський, Холмський, “Ленчинське поозер’я”) і чисельні заповідники.

На території Волинської області України діє Шацький національний парк, Національний парк “Прип’ять-Стохід”, Національний парк “Цуманська пуща”, Черемський заповідник, а також багато менших заповідників.

На території Брестської області Білорусі діє природний заповідник “Надбужанське Полісся”, який разом з Поліським національним парком з польського боку і Шацьким національним парком з українського боку формує Транскордонний біосферний заповідник “Західне Полісся”.

Річки, їх широкі заплави і мальовничі вигини є типовим елементом поліського пейзажу, що створює ідеальні умови для активного туризму – плавання на байдарках та інших видах водного транспорту (хоч все ще існує потреба у створенні/покращенні відповідної інфраструктури, промоції тощо). З польського боку течуть річки Кшна, Угерка, Вєпш, Влодавка, Зєлява; з українського – Прип’ять, Стохід, Турія; з білоруського – Прип’ять, Щара, Ствига.

Аналіз розвитку туризму на Поліссі вказує на сильні і слабкі сторони цієї території. Найсильнішою стороною є природне середовище, а найголовніші проблеми – це недостатня туристична і технічна інфраструктура, нераціональне використання Західного Полісся і недостатній рівень туристичного маркетингу. Вартий уваги також той факт, що природні чинники можна використати для туристичних потреб тільки частково, оскільки вони перебувають під захистом.

Метою проекту є підвищення туристичної привабливості Полісся у Люблінському воєводстві, Волинській і Брестській областях через поглиблення співпраці у сфері туризму між Польщею, Білоруссю та Україною. З цією метою створено Польсько-білорусько-український туристичний кластер.